Символіка вишивок

Український рушник… Це не просто хатня річ, прикраса. Це відбиття культурної пам’яті народу, в їх візерунках збереглися прадавні магічні знаки, образи «дерева життя», «берегині», символіка червоного кольору,  які знайшли подальше своєрідне переосмислення й оновлення.

В Україні рушникам завжди надавалося образно - символічне значення. Вони – обов’язковий атрибут весільної обрядовості, предмет народного побуту, неодмінна окраса селянського житла. Широко використовувалися рушники в декоративному оздобленні інтер’єру хати.

Є декоративні рушники,  які у давнину називались «кілкові» і використовувались для прикрашання хати. Назва походить від способу їх кріплення: між вікнами забивали  кілок, на нього зібраний посередині вішався рушник, кінці його розправлялись, щоб добре було видно візерунок. Для сім’ї, яка втратила на війні батька, чоловіка, брата чи нареченого вишивана дівчиною на сорочці ніжна трепетна квітка маку була символом незнищенної пам’яті свого роду та прагнення до його збереження і продовження. В основі такого змісту лежать вірування, що після бою поле вкривається навесні червоними маками .Значне місце у народі займали різноманітні обереги. Дівочий сповідальник був у кожній хаті, бо вважалось, що братки ( рос.«анютины глазки» ) – уособлюють Святу Трійцю, і рушнику довіряли дрібні таємниці, просили втіхи для себе. Ці рушники потрапили до нас з Кіровоградської області.                                  

Окраса хлібної ниви - волошка. Чарівна, синя, як небо, квіточка ця - вказує на постійний зв’язок з небом. І так вони цвітуть серед неспокійного моря колосків, провіщаючи людям багатіють небес. А чистий синій колір спонукав обрати його за символ сталості й вірності. І так на вишиванках, серед маків, житніх колосків, ромашок, дзвоників гордо синіють чарівні волошки, символізуючи спокій, вірність, стабільність.

 Незабудка ніжно-голуба, мов бірюза, з яскраво жовтою, золотою серединкою, незабудка - окраса весняної природи. Букет незабудки чудесно гарний. Коли двоє закоханих розлучаються, то на прощання дарують один одному незабудку - мовчазний символ пам’яті й вірності, яку, за легендою, називають «Не забудь мене».

Калина, яка має свою назву від давньої назви «сонце – коло», пов’язувалася в дохристиянські часи з народженням      всесвіту, вогненної трійці: сонця, місяця і зорі. Червоні, як кров, ягоди калини стали символом невмирущого народу і початку життєтворчого українського ланцюжка: «крапелька крові – жінка – народження – Україна, відродження.

Не випадково тоді на весільних рушниках і сорочках молодої і молодого виступають часто соковиті грона калини:

 У полі калина,                                                   

 У полі червона,

Хорошенько цвіте.

Ой, роде наш красний,

Роде наш прекрасний,

Не цураймося ,признаваймося,

Бо багато нас є.

Символ вишитого винограду розкриває радість – красу створення сім"ї. Сад – виноград – це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка вирощує і піклується деревом їхнього роду.

Дуб як уособлення Перуна, бога сонячної чоловічої енергії разом з деревом роду – калиною – запевнювали життєдайну силу свого роду.

Квіти символізують людські життя сьогодення, бруньки – зародки майбутніх поколінь, а плоди – людські діяння.

Троянда - цариця квітів. Її любили, перед нею схилялися, її оспівували з давніх-давен. Тож не дивно, що троянди пишно рясніли на сорочках і рушниках, вишитих в багатьох областях України. Узори з трояндами укладалися як рослинні орнаменти, що означало бузперервний сонячний рух із вічним оновленням, адже квітка це нащадок Сонця.

І там де троянди - геометричний узор, це вже не просто квіти, це квіти зорі, що уособлюють уявлення про всесвіт як систему, про непорушний закон космосу.

Крім квітів, зілля і дерев особливо багата на українських вишивках символіка птахів. В залежності від нагоди, з приводу якого був вишитий  рушник, різні птахи виспівують різний зміст. Так соловейко і зозуля, вишиті найчастіше на дівочих рушниках, сидять на гілці калини і немов співають: «Соловейко щебече, собі пару  кличе», а про вишиту зозулю співають: «до осені дівці да гулять, гулять. Вишиті на рушниках соколи, голуби і півні, звернені один до одного голівками з ягідкою калини в  дзьобику, зображені в основі дерева – знаку нової сім’ї – символізують шлюбну пару.

 

Серед мотивів птахів є і вірна супутниця людської оселі ластівка, яка завжди приносить добру звістку.

Згідно з філософським розумінням минулого, сучасного і майбутнього птахи, розташовані при корені дерева, середині стовбура та віття з обох боків, то символи незнищенності дерева – роду.

 Одним із найбільш поширених мотивів вишивок є берегиня як символ Матері – природи, яка несе в світ і суть творення, і суть захисту, а через це – вічне оновлення та гармонію життя. Підняті вгору руки - віти благають Бога про захист роду.